Витупкати, -каю, -єш, гл.
1) = витупати 2.
2) Добыть хожденіемъ. Витупкав йому добру парафію.
Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Заплазува́ти, -зу́ю, -єш, гл. 1) Начать ползать, заползать. 2) Запачкать ползая.
Коров'ярня, -ні, ж. = коров'ярка.
Осередок, -дка, м.
1) Центръ, средоточіе.
2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сердцевина рога. Cм. середняк.
3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком.
Підпанок, -нка, м. Служащій у барина, въ экономіи. Не так пани, як підпанки. Панам, підпанкам і слугам давали в пеклі добру хльору.
Співання, -ня, с. Пѣніе. Співання в пятницю, а снідання в неділю ніколи не минеться. Ум. співаннячко.
Стеречи, -ся = стерегти, -ся.
Халаман, -на, м. Батракъ? Сам пан, сам халаман.
Цупати, -паю, -єш, гл. = тупати. Ой цупайте, чоботята, хоть не кованиї. Ой щупайте, чоботята, до голого льоду.
