Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

міра

Мі́ра, -ри, ж. 1) Мѣра. Якою мірою міряєте, — відміряється вам. Єв. Мр. IV. 24. У самого хазяїна ключ... мірою й одсипає. Г. Барв. 93. Жартуйте та й міру знайте. Левиц. І. міри нема. Безмѣрно. Вона змалку начулась, що вона хороша — міри нема. Кв. до міри. Въ мѣру, умѣренно. Як почуваєшся по силі та п'єш до міри, то горілка панує чоловікові. Полт. г. на одній мірі. На одномъ уровнѣ. Цього року вода у ставку раз-у-раз на одній мірі. Кіев. г. над міру. Черезмѣрно; сверхъ силъ. не в мою міру міряючи. Первоначальное значеніе: не ко мнѣ примѣряя. Обыкноdенно говорится, когда показываютъ на своемъ тѣлѣ мѣсто чужой болѣзни, и выражаетъ пожеланіе, чтобы показываемая болѣзнь не случилась у говорящаго. Аж отак, не в мою міру міряючи, рознесло йому щоку. Харьк. г. жадною мірою. Никакъ, никакимъ образомъ. Не одпускають (прощальники) од себе жадною мірою. К. ЧР. 2) Мѣрка. міру брати. Снимать мѣрку. 3) Мѣра длины для полотна; въ Галиціи равна 30 дюймамъ. А подзвінному дам сім мір полотна, шоби мені дзвонив цілий тиждень до дня; а дякові дам п'ять мір полотна, шоби мені псалтирь читав до дня. Грин. III. 285. Вироблене полотно мірить ткач мірою. Є то досить груба, звичайно чотирогранна палиця, що без головки має тридцять цалів. МУЕ. III. 22. Ум. мірка, мірочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 431.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІРА"
Валющий, -а, -е. 1) Валящій, ненужный. 2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ. Він п'яний, аж валющий. Зміев. у.
Ганжа, -жі, ж. = ганджа. Коняка не має ніякої ганжі. Рк. Левиц.
Дзє́кання, -ня, с. Употребленіе дзє вмѣсто де.
Лиця́тися, -ця́юся, -єшся, гл. Любезничать, ухаживать. І лицявся то з тією, то з другою любо. Шевч. 473.
Наба́бити, -блю, -биш, гл. Принять нѣсколько душъ дѣтей. Я собі набабила онуків, — аж п'ятеро. Харьк. г. Ось тобі й набабила, що Мотря аж ноги простягла.
Неначе нар. Будчо, точно. Вискочив з землі неначе овражок. Стор. МПр. 44. Він тільки розглядає її, неначе їсть її очима. Кв. І. 38. Cм. наче.
Повистарювати, -рюємо, -єте, гл. Потерять отъ старости. Діди вже й розум повистарювали. Міусск. окр.
Попідбірати, -ра́ю, -єш, гл. Подобрать (во множествѣ).
Путера, -ри, ж. Деревянный сосудъ для приготовленія овечьяго сыра. Вх. Зн. 58.
Суботішній, -я, -є. = субітній. Шух. І. 40.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.