Верзякання, -ня, с. Нескладная болтовня. Уже йому докучило слухати п'яне верзякання.
Гу́чність, -ности, ж. Звучность, звонкость.
Ґерґели́ця, -ці, ж. Раст. Calandra granaria.
Дзе́ра, -ри, ж. = Дзер.
Дозі́р, -зо́ру, м. Досмотръ, присмотръ, надзоръ.
Невинність, -ности, ж. Невинность. Невинности моєї не зречуся.
Панянин, -на, м. = пан. Встрѣчено только во мн. ч. въ слѣд. пѣснѣ: Як поїдемо через селейко, скажут селяне: «їдут міщане». Як поїдемо через містейко; скажут міщане: «їдут паняне».
Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш, гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Чого бик навик, того й реве. На синьому морі лютий змій реве. 2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — вы передержуєте біглих! Ревнув, мов у маточину, — як бугай. 3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі, іграли, а много літ дяки ревуть. 4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. 5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. 6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Реви, завірюхо, засип його снігом! 7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. 8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. 9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве.
Трепетати, -чу́, -чеш, гл.
1) Дрожать, содрагаться, трепетать. І вся вселенна трепетала. Легко трепече його серце.
2) Бояться, трепетать.
Харсонський, -а, -е. Херсонскій.
