Грі́ти, -грі́ю, -єш, гл. 1) Грѣть, нагрѣвать, согрѣвать. Піч топлю, руки грію. Чужий кожух не гріє. Ой. місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в Бога хліб їси. Окропи гріть. Гріти самова́рь. Ставить самоваръ. Пятигорск. окр. 2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. 3) — покло́ни. Бить съ усердіемъ поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. 4) — чупри́ну. Потѣть отъ усилій, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогрѣть змѣю на груди, приласкать неблагодарнаго. 5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду въ комъ. Нехай радіє, поки надію серце гріє.
Левурда, -ди, ж. Раст. Polygonum Bistorta L.
Перескоком нар. Скачками, въ припрыжку. Побіг хлопець перескоком.
Пошпарити, -рю, -риш, гл. Обварить кипяткомъ (во множествѣ).
Прорубати Cм. прорубувати.
Сипатися, -плюся, -плешся, гл.
1) Сыпаться. Сіль сиплеться.
2) Наливаться.
Сторож, -жа, м.
1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю.
Утримати, -ся. Cм. утримувати, -ся.
Шальтатися, -таюся, -єшся, гл. = швандяти.
Шухля, -лі, ж. Лихорадка.
