Заві́зник, -ка, м. Привозящій зерно на мельницу для помола.
Мене́ний, -а, -е. Поименованный, названный. У мененому селі жінка вдова злю билась з парубком.
Мерцвя́, -вяти, с. Мертвецъ. Встрѣчено только у Гребинки въ переводѣ Пушкинской Полтавы: І дівка блиснула в подушки зовсім, мовляють, як мерцвя.
Міта́ти, -таю, -єш, гл. = мести. Сива пава літала, крилами двір мітала.
Небачучий, -а, -е. Невидящій; неграмотный, необразованный. Уносили письма читать, а я й кажу їм: ідіть до мого хлопця, бо я чоловік небачучий, а він письменний.
Неплідний, -а, -е. Неплодный, безплодный. Елизавета була неплідна. Перва його жінка була неплідна, а се вже з другою дав йому Господь на старість утіху.
Нереститися, -щуся, -стишся, гл. Совокупляться (о рыбахъ, змѣяхъ). Гадюки як нерестяться, то звиваються у клубок.
Олтарь, -ря, м. = вівтарь. Піп живе з олтаря, а писарь з каламаря.
Пообід нар. Послѣ обѣда.
Посудомити, мить, гл. безл. Свести, судорожно стянуть. Щоб тобі руки посудомило.
