Вибичуватися, -чуюся, -єшся, гл. Выѣхать на гору, помогая лошадямъ, воламь. Вже як вибичувалися на рівне, так трошки оддихали. Вибичувався з хурою на гору.
Зда́вна нар. Издавна. Люд здавна коверзує, з того лихо і плазує.
Канцур, -ра, м. Отрепье, кусокъ. До канцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Ум. канцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь.
Позагрібати, -ба́ю, -єш, гл. Загресть (во множествѣ).
Понамордовуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Намучиться, устать (о многихъ).
Прикоротчати, -чаю, -єш, гл. = прикоротити. З панським свого язика не рівняй: коли довгий, так прикоротчають, коли короткий, так витягнуть.
Тогді нар. и пр. = тоді и пр. Тогді і мусять тут остаться.
Трухлявина, -ни, ж. = трухло. Ум. трухлявинка.
Цяпка, -ки, ж.
1) Точка, пятнышко.
2) Капелька.
3) = ціпка.
4) ця́пку. Жалость, немножечко, капельку.
Шуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Шутить. Шуткує з неї. Шуткуй, глечичку, поки ушко відірветься.
