Винитися, -нюся, -нишся, гл. Виниться.
Зако́нний, -а, -е. Законный. зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя.
Зві́дци, звідціль, звідціля́, нар. = звідсіль. Ой звідци гора, а звідти друга. Як я маю, козак Нечай, звідціль утікати, славу свою козацькую під ноги топтати.
Імла, -ли́, ж. = мла. Ой імла, імла по полю лягла. Шо на нашій сестрі на русій косі білая імла пала.
Пообвіювати, -віюю, -єш, гл. = пообвівати.
Проводарь, -ря́, м. Проводникъ, вожатый. Ізмалечку я був сирітським батьком, від матері — проводарем удовам.
Розо.. Cм. розі...
Сумний, -а, -е. Печальный, грустный. Тяжко сумна душа моя. Слухаючи такі речі, зробиться сумною і на яку часину посмирніша. Ум. сумненький, сумнесенький.
Цуря, -рі, ж. Лохмотье, тряпье.
Чесати, -шу́, -шеш, гл. 1) Чесать. Чеше косу. Чеше, як мачуха. 2) Итти, бѣжать. Куди, дівчата, чешете? Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш. 3) Бить, рубить. Явтух Рябка все знай по жижках чеше. Меч-самобієць чесав уже його військо.
