Бздун, -на, м. Часто испускающій вѣтры (Cм. бздо); говорятъ преимущественно о старикахъ. Старий бздун. Ув. бздуняка. Оце ще бздуняка: начхурів і дихати не можно.
Бляшка, -ки, ж.
1) Ум. отъ бляха.
2) Головной уборъ невѣсты.
Борошнити, -ню́, -ни́ш, гл. Обсыпать мукой, запачкать мукой.
Гу! меж.
1) Ау! А де ти? гу! сховайсь у ліс, а я в траву.
2) Подражаніе гудѣнію, напр. вѣтра. Вітер каже: «гу-гу-гу, сім свит продму». Также о непрерывномъ звукѣ плача: А зузуленька як ку, так ку! а я молода, як гу, так гу!
3) Протяжный выкрикъ при пѣснѣ. І — гу! Загнув батько дугу! Свекор оженився батько утопився.... І — гу!...
Дзеле́нь! меж. для выраженіи звона. Коли трохи згодом дзвонок дзелень, дзелень!
Зага́пкатися, -каюся, -єшся, гл. Зазѣваться.
Зарипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Заскрипѣть.
Ошмарувати, -ру́ю, -єш, гл. = обшмарувати.
Притолочити, -чу, -чиш, гл. Притоптать (траву, посѣвы).
Сральня, -ні, сратва, -ви, ж. = срач. Не йди туди, бо то панська сратва.
