Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Допе́ртися, -пру́ся, -пре́шся, гл. Дотащиться.
Збрести́, -ду́, -де́ш, гл. Сбрести, уйти. Скотина збреде з дому.
Однословний, -а, -е. Согласный, одного и того же содержанія.
Осінщина, -ни, ж. Дань, подать зерномъ помѣщику отъ крестьянъ осенью.
Простаченко, -ка, м. Сынъ простолюдина. І простаченко, і панич.
Проточити, -чу́, -чиш, гл.
1) Прогрызть; прорыть (нору). Так уже добре накрила діжку з борошном од мишей; а вони дірку проточили і таки долізли до борошна.
2) Очистить на грохотѣ (зерновой хлѣбъ).
3) — голову. Надоѣсть постоянными настояніями, приставаніями и пр. Вже він проточив мені голову: єднайте та й єднайте Оленку.
Розрабувати, -бую, -єш, гл. Разграбить.
Склярський, -а, -е. Стекольщичій.
Трилітній, -я, -є. Трехлѣтній. Дає їм трилітню житню солому. Хай на тебе трилітня трясця!
