Догна́ти Cм. Доганяти.
Жива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Поживать. Праведно в миру живали.
Закру́чувати, -чую, -єш, сов. в. закрути́ти, -кручу́, -тиш, гл. 1) Накручивать, закрутить, завертѣть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Закрутив веремія. 2) Закручивать, закрутить (о вѣтрѣ). Як повіяв вітер, посіяв сніг зверху і знизу, далі як закрутило! 3) Зарабатывать, заработать пряденіемь. А Ганна грошей не жалувала... посилала, що було закрутить веретеном. Лев. І. 57. 4) сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз... узяв він у хазяїна плату, та як закрутив.
Зноситися 2, -шуся, -сишся, гл. Износиться. Зносилася свити. І краса була — не знать коли зносилася.
Зяяти, зя́ю, -єш, гл. Зіять. Щоб тобі так рот зяяв, як ото двері зяють. (Як хто не зачинить дверей).
Куцан, -на, м. = куцак. Чоловік ставив свічечки в церкві, а дійшовши до св. Михайла приліпив йому одну, а куцанові другу. — Не ліпи, — кажуть, — там! — Мені наказував батько — і того, мов, не гніви, і того не дражни. Музика да мірошник наче родичі, прости Господи, куцану.
Невидальце, -ця, с. Невидаль. Чого б я дувся? Що попович? Овва! яке ж невидальце!
Непоказний, -а́, -е́ Невидный, неказистый.
Понамовляти, -ля́ю, -єш, гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти.
Скуза, -зи, ж. Извиненіе, оправданіе, отговорка.
