Аа́кати, -каю, -єш, гл. Говорить, выговаривая «о» какъ «а», по великорусски. Нехай аакають вельможні з москалями, як цвенькали та пшикали з ляхами.
Гра́та, -ти, ж. и пр. = Ґрата и пр.
Зруб, -ба и -бу, м.
1) Срубка. Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай. Также мѣсто, гдѣ срубленъ лѣсъ. З липового зруба молоді паростки пустились.
2) Срубъ — при постройкѣ, въ погребѣ, колодезѣ и пр. Як положать зруб на хату..., то п'ють закладчини. Був колодязь і такий низький зруб у тому.
Легеня, -ні, ж. Легкое (pulmo). Стали суди судити, комарика ділити: сьому-тому по стегну, а Костеві голова... а Йванові печінка... а Грицькові легені.
Модже́ра, -ри, ж. Мортира.
Мо́чар, -ра, м. Топь, низменное съ подпочвенной водой мѣсто. Через мочар до мене йти. На мочарі вівці ходять. Рузя... трохи не загрязла на мочарі.
Одія, і, ж. Одежда. Як зносив єси м'якую одію, тоді зложив єси на Бога надію.
Пазушина, -ни, ж.
1) Удареніе на 1-мъ слогѣ. Разрѣзъ пазушный въ сорочкѣ.
2) Удареніе на 3-мъ слогѣ = пазуха 1. Заложи ручину за пазушину, одірви од серденька злую гадину.
Погань, -ні, ж.
1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить.
2) соб. Язычники.
Скрива нар. Искоса. Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає.
