Гварити, -рю, -риш, гл. Говорить. Як бим не зробила, то бим не гварила.
Дідови́н, -на, м. Нищій. За дідовином, за його сином тра рано вставати, торби латати.
Довжинико́м нар. Въ длину, вдоль. Моя десятина йде довжиником відсі.
Зап'ясти́, -ся. Cм. запинати, -ся.
Кажніненький, -а, -е. = кажнісінький. Кажніненький у селі знає про те.
Кінець, -нця́, м. 1) Конецъ, окончаніе, заключеніе. Кінець — ділу вінець. Царству його не буде кінця. на при кінці. Въ концѣ, напослѣдокъ. На при кінці всього й каже... до кінця. До конца, до окончанія. До кінця там досидів. кінець віку. а) Окончаніе жизни. Оце вже кінець мого віку. б) Конецъ міра. Мабуть кінець віку оце приближився: хоч рідного брата тепер стережися. дійти кінця́. Окончить. а вже ж я тобі доїду кінця! Ужъ я тебя доканаю! 2) Конецъ (предмета). Попустила низько кінці стрічок. Устромив кілок гострим кінцем у землю. Кінцем ножа копирсає. кінці в край. Нѣтъ выхода, безвыходное положеніе. Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, — нічого їсти. Пішов та й украв. 3) Кожаная часть кнута. На пугу ремінний конецъ. 4) Край, предѣлъ. Позбірав вибраних од кінця землі до кінця неба. Употребляется какъ нарѣчіе съ родительнымъ падежемъ: кінець стола, кінець села. На концѣ стола, села. Сидить батько кінець стола. Тоже значитъ и кінці стола. Сидить собі, сердека, у великій хаті, на лаві, кінці стола. 5) Окончаніе книги. Кінець Чорній Раді. Ум. кінчик, кінчичок. Бачив купку зірочок, або ріжок місяцевий, кінчичок.
Лаганок, -нка, м. Боченокъ изъ выдолбленнаго деревяннаго пня.
Маслачо́к, -чка́, м. 1) Ум. отъ маслак. 2) Кость пальца, Falanga.
Поголубитися, -блюся, -бишся, гл. Поласкаться. Білесенькі, повні, як півонь, маківки, що мовляв, де тільки русальна з молодиком поголубляться, там вони врожаються й цвітуть.
Притхля, -лі, ж. Затхлость. Одганя вода притхлею.
