Вацюкати, -каю, -єш, одн. в. вацюкнути, -ну, -неш, гл. Звать, позвать свинью крикомъ: вацю! Біжу, як те поросятко, як на його скаже: «паць! паць!» або вацюкне. Г. Барв. 354.

Заму́жній, -я, -є. = замі́жній. Замужній хліб добрий, да не пожиточний. Чуб. III. 121. Ох, як би я знала замужнее лихо, то гуляла б у матінки тихо. Грин. III. 297.

Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Шевч. 77. Хвиля човен затопила. Гол. І. 184. Чи його вода затопила? Чуб. 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. К. Іов. 90. Ти затопиш очі в очі. Рудан. І. 31. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Св. Л. 288. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. Стор. МПр. 7. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Гол. І. 12. Затопила свою хату пізно. Мет. 90. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. О. 1862. І. 73. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. О. 1861. X. 83. Молодим не женила, в вічну службу затопила. Чуб. V. 954.

Кошуленька, кошулечка и кошулька, -ки, ж. Ум. отъ кошуля.

Му́литися 1, -люся, -лишся, гл. Мяться, переминаться. Микита довго чогось мулився і не хотів протів ночі виїздити. О. 1861. XI. 10. Та оце було мулюсь, мулюсь, а на дворі холодно; треба йти. Черниг. г.

Пан, -на, м. 1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ. Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Ном. Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Ном. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому либо. Прибавляется при фамиліи, имени, родственномъ названіи, служебномъ титулѣ и пр. изъ вѣжливости, какъ русское: господинъ, господа; множ. число, особенно когда слово употреблено въ видѣ обращенія, будетъ: панове. Ой обозветься пан Хмельницький, отаман, батько Чигиринський. АД. II. 36. Ей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати? АД. II. 4. Гей, пане Потоцький! Чом у тебе и досі розум жіноцький? АД. II. 33. Ой одсунув та пан Нечаєнко кватирьку од ринку. АД. II. 71. Ой ходімо, пане брате, на тай кут помалу! Мет. 85. Друзі, панове-молодцї. АД. І. 183. Правда, панове, полягла Мішки Самійла голова. АД. І. 219. пане добродію! Милостивый государь. Левч. 4) Съ притяжательнымъ мѣстоименіемъ или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность женщинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: мужъ. АД. II. 5. Прилетіла пташка, біля його впала: такі очі, такі брови, як у мого пана. Мет. 103. «Меласю!» каже Черевань, «чи бачиш, що тут у нас діється?» — Бачу, бачу, пишний мій пане! К. ЧР. 49. паном діло жити. Жить по барски. Мірошник паном діло жив. Греб. 383. 2) Господь. Ой що ж мені пан Бог дав? Чуб. V. 65. 3) Родъ игры. Ив. 16, 19, 38. Ум. панок, паночок, панонько.

Покревність, -ности, ж. Родство.

Понамазувати, -зую, -єш, гл. Намазать (во множествѣ). Тими ягодами понамазуй очки (у вуллях). Чуб. І. Понамазував підошви смолою. Чуб. II. 604.

Потверезу нар. Въ трезвомъ видѣ. На другий день ми пішли до його уже потверезу і балакали; уже тоді в голові нічого не було. Верхнеднѣпр. у.

Солопіти, -пію, -єш, гл. Смотрѣть безсмысленно.