Гад, -ду, м.
1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити.
2) соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду.
3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись!
Зажа́рити, -рю, -риш, гл. Начать быстро дѣлать что-либо. Як же воно зажарило (замололо дуже), то чорти його батька зна — ну прямо ж страшно і в млині сидіти.
Закоха́ння, -ня, с. 1) Любовь. Не я, милий, осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Хто не знає закохання, той не знає лиха. 2) Возлюбленный возлюбленная. А десь моє закохання до вечери сиділо. Вернися, любе закохання, перестань ся гнівати.
Заножи́ти, -жу, -жи́ш, гл. — но́ги. Двигать ногами съ цѣлью идти? Встрѣчено въ народной поговоркѣ: Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила.
Межни́к, -ка, м. 1) Полоса незасѣянной земли между двумя нивами. 2) Промежность, perinaeum.
Парх, -ха, м. 1) Паршъ. І так вони (жиди) їли засмерджені перепелиці, а з того подіставали пархи. Б) Бранное названіе еврея. Парх пархом где верхом соли купити, пархи солити.
Примовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. примовити, -влю, -виш, гл. 1) = приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. 2) = примовлятися, примовитися. Тут і я примовила. Люде говорять, — кожне примовляло. 3) Говорить, сказать знахарскій заговоръ. Баба пристріти змовляє і до матки примовляє.
Сміття, -тя, с.
1) Соръ, мусоръ. Чи я в мужа не жона, чи не господиня? Сім день хати не мела, сміття не носила.
2) Бранное: дрянь. Що я за господиня? Я сміття проти моєї пані матки. Ум. сміттячко.
Топчило, -ла, с. Чанъ, въ которомъ топчуть виноградъ.
Тринькання, -ня, с. Расточительность, мотовство.
