Виноватець, -тця, м.
1) Виновникъ. Я не крав деревні, а ось я швидко виноватця знайду. Уміє він пізнати виноватця.
2) Должникъ. Оце по виноватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема — не молотили.
Воздушок, -шка, м. Ум. отъ воздух.
Госпо́день, -дня, -нє Кратк. форма отъ господній. Забув і страх Господень.
Ковтонути, -ну́, -не́ш, гл. Сильно глотнуть. Сивушки зараз ковтонули по кілишку.
Нада́ча, -чи, ж. Прирѣзка, земли къ уже имѣющемуся надѣлу.
Пододержувати, -жую, -єш, гл. Додержать (многихъ).
Провештатися, -таюся, -єшся, гл. Прошататься, прошляться. Пішли запорожці до турчина і провештались у його літ з двадцять.
Ріпиця, -ці, ж. = репиця.
Смушевий, -а, -е. Смушковый, смушечный. Смушева шапка.
Шуствал, -лу, м. Кожаный передникъ.
