Жа́ден I, -дна, -е = жа́дний.
Залиця́тися, -ця́юся, -єшся, гл. 1) — до ко́го, на ќого. Ухаживать за кѣмъ (о любовномъ ухаживаніи). Не ходи, не люби, не залицяйся, — не пойду за тебе, ти ж не сподівайся. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився, чи на другу залицявся, мене одцурався. 2) — на ко́го. Имѣть виды на кого, желать кого. А на того Середенка старий дукач залицявся: ходить дукач по ярмарку, собі наймита шукає. 3) Намѣреваться, собираться. Через тебе, вражий сину, мене мати била. Не била, не била, залицялась бити. Подольск. г. Хлопці... вже залицялись бити мене.
Негоїстий, -а, -е. Плохо заживающій (о ранѣ).
Позаймати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Занять; покрыть (во множествѣ). Позаймали постаті хто на своїй ниві, а хто й на чужому полі за копу. Річко ж моя бистрая, позаймала всі луги.
2) Загнать скотъ (во множествѣ). Усі воли позаймали, кривого лишили.
Розгрунчити, -чу, -чиш, гл. Нарушить цѣлость, начать.
Тогобіцький, -а, -е. = тогобічний. Тогобіцькі люде вертались із цього боку на свої міста.
Удовольняти, -няю, -єш, сов. в. удовольни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Не вдовольнили (чимсь) Охрєма. Коло Дідони терся, м'явся, її щоб тільки вдовольнить.
Ускрут нар. Сейчасъ-же. Тільки ввійшли, вскрут і пішли — не гаялись ні трохи.
Фоскати, -каю, -єш, гл. Фыркать.
Чванливий, -а, -е. Чванный, важный. Еней не милує чванливих. Часом по чванливому обличчу біжать сльози дрібні.