Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

туширити

Туширити, -рю́, -риш, гл. Стричь барановъ во второй разъ осенью. Вх. Зн. 72.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 298.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУШИРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУШИРИТИ"
Вигадниця, -ці, ж. Выдумщица. Желех.
Витока, -ки, ж. Куча орѣховъ, собранныхъ лѣсной мышью. Вх. Уг. 230.
Гева́л, -ла, м. Мужикъ, хамъ. З виду він і по одежі не гевал, не бурлака, а щось не просте. Стор. МПр. 4. К. ЧР. 423.
Імла, -ли́, ж. = мла. Ой імла, імла по полю лягла. Мет. 193. Шо на нашій сестрі на русій косі білая імла пала. Мил. 158.
Кабашниця, -ці, ж. Продавщица водки или содержательница кабака. Гей Насте Горовая, шинкарко молодая, кабашнице степовая. ЗОЮР. І. 319.
Січка, -ки, ж. 1) Рѣзка изъ солоны на кормъ скоту. Коли копі їдять і набік глядять? — Як січку їдять. Ном. № 5090. 2) Монисто изъ коралловыхъ обрѣзковъ.
Соняшниковий, -а, -е. Изъ подсонечника, подсолнечный. Соняшникова олія. Лебед. у.
Сядовити, -влю́, -виш, — ся, гл. = садовити, — ся. Коло себе сядовить. МВ. (О. 1862. III. 40).
Татусеньків, тату́сечків, -кова, -ве Принадлежащій татусеві.
Чіт, -ту, м. Четъ, четное число. Чіт чи лишка? Кв.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУШИРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.