Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Занузда́ти, -да́ю, -єш, гл. Взнуздать. Кінську голову найди та й ту зануздай.
Лох, -ху, м. Раст. Elaegnus hortensis.
На́кри, -рів, м. мн. Музык. инстр.: бубны.
Оп'янити, -ся. Cм. оп'яняти, -ся.
Панщинний, -а, -е. = панщанний. Виходить з того двору чоловік на роботу панщинну.
Понагноювати, -но́юю, -єш, гл. Унавозить (во множествѣ).
Портки, -ків, м. мн. Штаны изъ полотна.
Прикладка, -ки, ж. Насмѣшка, насмѣшливое прозвище, каламбуръ, острота. Жартовливий, на вигадки, на прикладки поперед усіх, тілько його й чутно, од його ввесь регіт где. На вигадки та на прикладки, то й пари йому нема. Ой скажу всім, щоб про тебе веснянки співали, щоб прізвища та прикладки тобі прикладали.
Проходка, -ки, ж. = прохідка. Тільки їй і проходки, що до церкви божої. Царівна.... пішла раз у проходку.
