Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тулуб

Тулуб, -ба, м. Туловище. Борз. у. Текли річки все кровавиї, мостили мости все тулубами, козацькими все головами. Лукаш. 69. (У відьом) тільки душа вилітає, а тулуб їх зостається. Г. Барв. 55. Ум. тулубе́ць.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 293.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЛУБ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЛУБ"
Біляний, -а, -е. О полотнѣ: бѣленый (холстъ). Це сирове полотно, а то біляне. Н. Вол. у.
Бочистий, -а, -е. = бочастий. Коципинскій, І. 23.
Бредзелія, -лії, ж. = брезелія. МУЕ. ІІІ. 43.
Бритваль, -ля, м. У горшечниковъ: тигель, горшокъ для плавки олова. Канев. у.
Величність, -ности ж, 1) Значеніе, значительность, достоинство. Козаки у хлібі кохаються, ото як зійдуться, то й пита один одного: а скілько у тебе хліба, бо він у чому иншому величности не покладає. Могил. у. 2) Величественность.
Гаптарь, -ря, м. Золотошвей.
Обкутати Cм. обкутувати.
Погойднути, -дну, -неш, гл. Покачнуть (растеніе или что-либо висящее). Вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає. Чуб. II. 65.
Пороспозичати, -ча́ю, -єш, гл. Раздать взаймы (многимъ). Гроші пороспозичав. Св. Л. 185.
Свіжіти, -жію, -єш, гл. Свѣжѣть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУЛУБ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.