Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тулуб

Тулуб, -ба, м. Туловище. Борз. у. Текли річки все кровавиї, мостили мости все тулубами, козацькими все головами. Лукаш. 69. (У відьом) тільки душа вилітає, а тулуб їх зостається. Г. Барв. 55. Ум. тулубе́ць.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 293.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЛУБ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЛУБ"
Бульбан, -на, м. Картофелина. Вдавився бульбаном. ЕЗ. V. 128.
Вируговувати, -вую, -єш, сов. в. виругувати, -гую, -єш, гл. Изгонять, изгнать кого изъ его владѣній.
Да́рмо нар. = Даремне. Ном. № 6120. Зненавиділи мене дармо. Єв. І. XX. 25.
Дебелі́ти, -лі́ю, -лі́єш, гл. Дѣлаться дебелымъ, толстѣть.
Забербе́рити, -рю, -риш, гл. Обмочить.
Котовий, -а, -е. Кошачій.
Опалка, -ки, ж. 1) Мѣшокъ для кормленія лошадей въ дорогѣ овсомъ, — подвѣшивается къ мордѣ лошади, у отверстія его, въ края зашиты двѣ палки. Рк. Левиц. Хотин. у. 2) Корзина, плетенка. 3) = опалачка. Желех.
Рямпати, -паю, -єш, гл. Чирикать, трещать. Вх. Уг. 226.
Служба, -би, ж. 1) Служба, служеніе по найму. Ой хто в службі не буває, той горя не знає. Полт. г. 2)божа. Служеніе, обѣдня, богослуженіе. 3) Собир. Прислуга. Збірає (Потоцький) усю свою службу. Рудч. Ск. II. 207. Ум. службонька, службочка.
Хорбури, -бур, мн. Презрит.: кости. Така суха корова, — самі хорбури лишились. Вх. Зн. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУЛУБ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.