Набрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. набреха́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать, налгать на кого нибудь, клеветать, наклеветать. Знов почали сестри набріхувати на меншу. Люде — собаки, — чого не набрешуть. да се набре́хано. Это враки. 2) Говорить, наговорить пустяковъ, врать, наврать. Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити.
На́года, -ди, ж. Случай, удобное время. (Юда) шукав нагоди, щоб видати Його їм без народу.
Переполохати, -хаю, -єш, гл. Перепугать, встревожить. Вони мені всіх дівчат переполохають.
Перієватиця, -ці, ж. = перійка.
Просвітний, -а, -е. Просвѣтительный.
Прочухрати, -ра́ю, -єш, гл. Прогнать. Прочухрать з двора.
Саморучний, -а, -е. Самодѣльный. Рушники саморучні.
Схіснувати, -ну́ю, -єш, гл. Воспользоваться.
Тайниковий, -а, -е. Относящійся къ тайнику, спрятанный въ немъ.
Угіддя, -дя, с. Приволье, удобство. (На городі) оттут капустку, оттут картопельку, а оттут для тютюну вгіддя.
