Ботюк, -ка, м. Стволъ дерева, предназначенный для распилки на доски. Ялиця стогне й шелестить.... «Мене підтяли й ботюка до трачки покотили».
Деклара́ція, -ції, ж. Обьявленіе.
Ді́тчий, -а, -е = Дитячий. А як я се ба й оженив, та став сі журити: треба лижки, треба миски, дітчеї колиски.
Зга́рець, -рця, м. Вызженное поле. Бігме, цілий згарець вам скошу.
Кипарисовий, -а, -е. Кипарисный, кипарисовый. Роздаю всім кипарисові хрестики та пляшечки з почаєвською водою.
Обчухати, -хаю, -єш, гл. Почесать вездѣ, вокругъ (когда зудитъ, чешется).
Опеньок, -нька, м. Грибъ, опенокъ. Баби зібрались у ліс по опеньки. Велике диво опеньки! Ирон. Велика важность! Неважная птица.
Писарина, -ни, м. Писарь, писаришка. А там панові не вподобався, писарині якому.
Споглядати, -да́ю, -єш, сов. в. споглянути, -ну, -неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Ой вийду я на гірку та спогляну на зірку. Та на свого цюру споглядає. А спогляньте, скільки ззаду козацьких прапорів.
Терлиця, -ці, ж.
1) Трепалка, снарядъ для трепанія льна, пеньки. Части ея: ножки — со́хи, на нихъ опираются стоящія ребромъ и параллельно дощечки — ре́бра, сте́гна, пространство между которыми называется жоліб, въ послѣдній падаетъ ме́чик съ фосто́м (ручкой) съ одного конца, а съ другого онъ прикрѣпленъ чо́пиком. Тіпає плоскінь або матірку, скрипить терлиця під повіткою. Ум. терличка.