Вибрикувати, -кую, -єш, гл.
1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води.
2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували.
Вибудовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. вибудуватися, -дуюся, -єшся, гл. Выстраиваться, выстроиться (о зданіи). За одну ніч вибудувався такий дім.
Витонути, -ну, -неш, гл. Выступить изъ воды. Я посадив на низу дині, вони й зійшли були добре, а дощі заливні пішли, вода й залила їх, — то поки витоне з-під води, паростки й погинуть. Cм. витавати.
Володарь, -ря, м. Владѣтель, владѣлецъ.
Дворічня́к, -ка́, м. Двухлѣтняя лошадь.
Збу́рматися, ма́юся, -єшся, гл. Собраться. А в неділеньку вранці да бояри збурмали, да на море стріляли, на білую да лебедочку. Збурмались вони під рясні дуби, чекаючи отамана на раду собі.
Зви́дитися, -диться, гл. безл. Показаться. Се тобі... звидилось, що я хмурний.
Зво́ник, -ка и пр = дзвоник и пр.
Попроститися, -щу́ся, -сти́шся, гл. 1) Проститься. От попростивсь він і пішов собі. Прощавайте, сусідоньки, може з ким сварився, та хоч сварився, не сварився, аби попростився. 2) Испросить прощенія. За шо, каже, я її ударив? вернусь, попростюсь.
Тверезий, -а, -е. Трезвый. Що у тверезого на умі, те у п'яного на язиці. по-тве́резу. Въ трезвомъ видѣ.
