Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стуманіти

Стуманіти, -нію, -єш, гл. = стуманитися. 2) Одурѣть, оторопѣть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 222.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТУМАНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТУМАНІТИ"
Бецяти, -цяю, -єш, гл. Дѣтск. испражняться. Вх. Лем. 391.
Біловидий, -а, -е. Бѣлолицый. Ум. біловиденький. О. 1862. IV. 75.
Досми́кування, -ня, с. Додергиваніе.
Дото́впитися Cм. дотовплюватися.
Каракуватий, -а, -е. Суковатый, съ наростами (о деревѣ) Черк. у.
Переманювати, -нюю, -єш, сов. в. переманити, -ню́, -ниш, гл. Переманивать, переманить. Ой я чую, ой я знаю, серце не обманеш, що дівчину мою любу другий переманить. Чуб. V. 65.
Понурок, -рка, м. пт. Colymbus, гагара; морской попугай. Вх. Пч. II. 9.
Пражина, -ни, ж. Родъ земельной мѣры. Чуб. VI. 205.
Спрятування, -ня, с. Уборка, приборка. Шух. І. 178.
Хворостити, -щу, -стиш, гл. Бить хворостиной, розгой.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТУМАНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.