Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стуманілий

Стуманілий, -а, -е. Съ отуманенной головой, съ помраченнымъ пониманіемъ. Схаменуться, стрепенуться стуманілі люде. К. ХП. 47.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 222.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТУМАНІЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТУМАНІЛИЙ"
Висота, -ти, ж. = високість. К. Пс. 196. Під високу висоту злітає (сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122.
Зале́сливий, -а, -е. Льстивый.
Кабурх! меж. Швырь! Кабурх той хліб у піч! Харьк. у.
Медя́нка, -ки, ж. Берестянка для меду.
Намочи́ти Cм. намочувати.
Обійстя, -тя, с. = обийстя. Св. Л.
Обпивало, -ла, м. Много пьющій. Рудч. Ск. II. 84.
Помити, ми́ю, -єш, гл. Помыть. Ой помила у воді, посушила на горі. Чуб. V. 435.
Угибати, -баю, -єш, гл. Погибать; о лѣтахъ: уходить. Мої младі літа марні угибають. Вх. Лем. 476.
Уплинь за водою. По теченію. У путь, у дорогу, ой уплинь за водою. Н. п. Пішла моя розмовонька уплинь за водою. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТУМАНІЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.