Жупано́к, -нка́ и жупано́чок, -чка, м. Ум. отъ жупан.  

Ланцюжок, -жка́, м. Ум. отъ ланцюг. Цѣпочка. (Дідона) взяла кораблик бархатовий... і начепила ланцюжок. Котл. Ен. І. 21. На грудях у його гойдався важкий золотий ланцюжок. Левиц. І. 518.  

Ластівка, -ки, ж. 1) Ласточка, Hirundo urbica. Ластівки вилітають, годинку обіцяють. Ном. № 309. Употребляется какъ ласкательное слово, особенно въ формѣ уменьш., по отношенію къ женщинѣ, которая въ поэзіи постоянно сравнивается съ ласточкой. Дівчино моя, переяслівко, поцілуй же мене, моя ластівко! Н. п. Челядонько, ластівонько, годуй ти дитину! Коцип. Прокинься, моя ластівочко. Шевч. 317. Ся як ластівка літала в сінцях і в коморі, прибірала коло столу, поралась на дворі. Мкр. Н. Сподівалась невісточки як ластівочки собі на втіху. МВ. ІІ. 12. А в нашій стороні красні дівки, як ластівки, а тут — як ворони. Чуб. V. 20. 2) Четыреугольный кусокъ матеріи, вставляемый въ рубахѣ или другой одеждѣ подъ мышками. 3) Одинъ изъ кусочковъ сукна, преимущественно краснаго, вшиваемыхъ въ свиткахъ у таліи вверху усів. КС. 1893. XII. 449. 4) Названіе игръ: а) дѣтской, состоящей въ попаданіи палками въ брошенную вверхъ палку. Камен. у. б) дѣвичьей, съ пѣсней. Грин. III. 115. Ум. ластівонька, ластівочка. Да ластівочка да купалася, да на бережку да сушилася! Чуб. V. 9.

Лелі́ти, -лію, -єш, гл. 1) Сверкать; струиться блестя, блестѣть; переливаться. Так і леліють церкви уряжені та золоті. Зміев. у. В неї подвір'я сріблом леліє. Гол. III. 543. Да йшла дівка да яриною, да ярина леліє. Чуб. V. 23. Там вода леліє, на єї дивлюся. Мет. А на морі вода леліла. Н. п. 2) Лелѣять. Та мала собі сина єдиного Івася Вдовиченка, змалку леліла, у найми не пускала. Мет. 414.

Ми́канець, -нця, гл. Расчесанные и надерганные изъ ми́чки части пеньки, которыя наворачинаютъ на кужілку для пряденія. Гол. Од. 36.

Навтьо́ки нар. = навтіки.

Погоджатися, -джаюся, -єшся, сов. в. погоди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Мириться, помириться, сойтись. Два когути, два дими, дві господині ніколи не погодяться. Ном. № 4155. 2) Уславливаться, условиться, договориться. Погодились брати хуру, та підвод нема.

Позагівлятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. = позагівляти.

Упослі нар. Потомъ, послѣ. Обід дуже великий зробили упослі. Рудч. Ск. II. 148. Не зв'язуйся з лихим спершу, так і впослі бачить не будеш. Ном. № 2861.

Чмихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмихати. Фыркнуть, подуть. То муцик, вирвавшись на двір, на голос гончих одізвався, чмихнув, завив, до них озвався. Котл. Ен. IV. 44. Фыркнуть отъ смѣха. Сим. 192.