Викрасти, -ся. Cм. викрадати, -ся.
Звечорі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Повечерѣть.
Ім'я, імени, с. Имя. Ось же і я, що хороше ім'я.
Ліпки́й, -а, -е. Цѣпкій.
Літо́рослий, -а, -е. Однолѣтній? Тепер там (де був ліс) лани і проміж пашні пні чорніють та де-де дубки літорослі, або старі голінаті.
Лю́бо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Любо й неньці, як дитина в честі. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. 2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Невольники лежять, простягшись любо. 3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Тихенько й любенько день мине. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком.
Полуднання, -ня, с.
1) Полдничаніе.
2) = полудень 2. Буде йому на снідання і на обідання і на полуднання.
Помірний, -а, -е. 1) Въ пору, въ мѣру, какъ разъ.
2) Умѣренный. А я так небагацько бажала! моя молитва така помірна була.
Пташів'я, -в'я, с. соб. = птаство.
Стомлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. стомитися, -млюся, -мишся, гл. Утомляться, утомиться, истомляться, истомиться. Добраніч! Хто стомився, тим ся річ. Не стомились міцні крила у молодого орляти.
