Відгрібатися, -ба́юся, -єшся, сов. в. відгребтися, -буся, -бешся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. 2) Отбиваться, отбиться, защищаться, защититься. Ні, я не одгрібався руками ніяк од нього, то й не міг ударити. Ніяк я від його (лиха) ні одіб'юся, ні одгребуся. Та Бог з вами! — одгрібався Чіпка, — не рад, що й зачепив таку причепу.
Довгоно́сий, -а, -е. Длинноносый. Полетіли мов ті гуси до ирія чайки довгоносі. Ум. Довгоносенький.
Же́рдя Ii, -дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жерддя, по тім жерддю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человѣка, жердя — волоса).
За́здрісний, за́здросний, -а, -е. Завистливый. Заздрісні очі. Заздросний чоловік.
Кривоокий, -а, -е. Косоглазый.
Незчутися, -чуюся, -єшся, гл. Не опомниться, не замѣтить какъ... Незчулися, як смерклося. Незчулась вона, як кинулась йому назустріч.
Пластунець, -нця́, м. Родъ черноморскаго сельдя.
Повідкладати, -да́ю, -єш, гл. Отложить (во множествѣ).
Полаторжитися, -жуся, -жишся, гл. Помириться. Як би вони полаторжилися, се б то поладились, то й жили б у місті.
Сміхованець, -нця, м. Шутникъ, забавникъ, скоморохъ.
