Жалки́й, -а́, -е́. 1) Жалящій, жгучій, рѣзкій. І на жалку кропиву мороз буває. Жалка кропива. Жалкий батіг. Жалкий вітер потягає. 2) Жалобный. Плач жалкий та болезний.
За́вжди нар. = завжде. Чи що зроблю, куди піду, завжди серце в тузі.
Задніпро́в'Я, -в'я и задні́пря, -ря, с. Заднѣпровье. Вес Задніпров'я, мов грім його ударив, запалало.
Обамбурити, -рю, -риш, гл. Ошеломить, огорошить. Часом засяде хто небудь та з-за дуба булавою як обамбурить по спині, то й пролежиш який час.
Пакта, -тів, мн. Договоръ, условіе. Їздили козаки дякувати Богу за свою велику побіду над ляхами та за вимушені в ляхів пакта.
Перебірниця, -ці, ж. Разборчивая, прихотливая женщина.
Пропасна, -но́ї, ж. Бездна, пропасть. Которії праведнії душі, — становіться одесну! Которії грішні, недостойні — западіте в пропасну.
Спаситель, -ля, м. Спаситель. Спаситель міра, І. Христосъ. Богові молились, Спасителю хрестились.
Урубати, -баю, -єш, гл.
1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю.
2) Ранить рубя.
3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати.
Шевеліти, (-лю, -лиш?), гл. = шелестіти.
