Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

репик

Репик, -ка, м. Раст. Agrimonia Eupatoria.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 13.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕПИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕПИК"
Дзизча́ти, дзижча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Жужжать. Бжоли, метелики, оси, бабки, чмелі гудуть, дзижчать. Осн. 1862. VIII. 15.
Звесели́ти, -ся. Cм. звеселяти, -ся.
Зчинити, -ся. Cм. вчиняти, -ся.
Костьольний, -а, -е. = костельний. К. Досв. 125.
Маля́са, -си, ж. Свекловичная патока.
Набо́жно нар. Набожно, благочестиво.
Наздо́вж нар. Въ длину. Свидн. (О. 1861. XI. 34).
Прозивка, -ки, ж. 1) Насмѣшливое прозваніе. Вх. Лем. 457. 2) Бранное слово. Вх. Лем. 457.
Судити 2, -джу, -диш, гл. = судомити. Судорга судить руку. Борз. у.
Цигарпара, -ри, ж. Загородная прогулка, маевка. Хиба ти забув, як нас возив на цигарцару у той лісок, що за містом? Воронеж. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕПИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.