Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

репіжити

Репіжити, -жу, -жиш, гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258. 2) = репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 13.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕПІЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕПІЖИТИ"
Байрака, -ки, ж. = байрак 1. Не з-за гори, з-за байраки, відтіля ідуть гайдамаки. Мет. Форма эта, вѣроятно, явилась только для риѳмы.
Вилатати, -таю, -єш, гл. Наложить заплаты. Кожуха вилатать, О. 1862. V. Кух. 34.
Вишеретувати, -тую, -єш, гл. Очистить передъ помоломъ отъ шелухи (зерно).
Життє́чко, -ка, с. Ум. отъ життя.
Запуза́тіти, -тію, -єш, гл. 1) Отростить брюшко. Скілько не їж, то не забагатієш, а запузатієш. Мнж. 165. 2) Забеременѣть.
Зодіжний, -а, -е. Имѣющій достаточно одежды. Зодіжний чоловік. Черк. у.
Розмотуватися, -туюся, -єшся, сов. в. розмота́тися, -та́юся, -єшся, гл. Разматываться, размотаться.
Тубільний, -а, -е. Туземный, мѣстный. Левч. 72.
Цюцька, -ки, ж. 1) Ум. отъ цюця. 2) = комаха 1. Вх. Пч. І. 6.
Чеснота, -ти, ж. Добродѣтель. Тихі чесноти без розголосу і пихи приваблювали мене. Г. Барв. 373.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕПІЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.