Бляхувати, -хую, -єш, гл.
1) Покрывать жестью.
2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані.
3) У Котляревскаго употреблено въ значеніи: чеканить, выковывать изъ металла. Вокруг же щита на заломах найлуччі лицарські діла були бляховані в персонах.
Висмикатися, -каюся, -єшся, сов. в. висмикнутися, -нуся, -нешся, гл. Выдергиваться, выдернуться. Висмикнувся кінець мотузка.
Дури́на, -ни, ж. Придурь. Чи він трохи бува не з дуриною? дури́ну стро́їти = дурнину строїти.
За́сів, -ву, м. Посѣвъ. Оця рука у нас сього року під засівом. Дають плуги, воли сірі, ще й до того всі засіви.
Остивати, -ва́ю, -єш, сов. в. остити, -сти́ну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. А вже ж мені, моя мати, парубки остили. Засівали трупом поле, поки не остило. Та й остило мені з собою панькатись!
Передражнювати, -нюю, -єш, сов. в. передражнити, -ню́, -ниш, гл. Передразнивать, передразнить. Перина, — передражнила його жінка — сам ти перина! Сидить чоловік з удкою, а чорт на другім боці передражнює.
Розя, -зі, ж. Дѣтск. розга.
Углярка, -ки и углярня, -ні, ж. = вуглярка.
Удьорити, -рю, -риш, гл. Сильно побѣжать. Вона як гудьорила од нього! Чи вже.... у місто удьорила.
Хурделити, -лю, -лиш, гл. О вѣтрѣ: крутить, неровно дуть, мести. Вітер хурделить.
