Закінчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ.
Зани́куватися, -куюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] заникну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Заикаться, заикнуться. Як говорить, то все заникується.
Запоро́ха, -хи, ж. Пылинка, попавшая въ глазъ. Запорохою в оці муляє. Й Солоха не запороха.
Обіймати, -ма́ю, -єш, сов. в. обня́ти, -німу, -меш, гл.
1) Обнимать, обнять, обхватывать, обхватить. Обніміте ж, брати мої, найменшого брата. Одну ручку в головоньку, а другою обіймала.
2) Охватывать, охватить. Страх обняв його. Журба обняла. Стала їх темна нічка обіймати.
3) О водѣ: заливать, залить. Уже лужки-бережки вода й обняла.
Паздерити, -рю, -риш, гл.
1) Очищать отъ кострики.
2) Разбивать въ щенки, разрывать въ клочки.
Повтверяти, -ря́ю, -єш, гл. Отворить (во множествѣ). Входить Семен до комори, — повтверані скрині.
Промочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Промочить. Подай, каже, пане Остапе, хоч води уста промочити. Гей, як заплачу, весь лист промочу. В ту хаточку і дощик не промоче.
Сцикавка, -ки, ж. = сікавка 1.
Тверезити, -жу́, -зи́ш, гл. Отрезвлять.
Хистко нар. Шатко. От же й тепер він, бачця, той же, да ні: усе в його стало якось хистко.
