Вилляти, -ляю, -єш, гл. — вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка?
Відкатувати, -ту́ю, -єш, гл. Сильно избить.
Йно нар. = іно. Не буду казати, йно дуду мовчати.
Казатель, -ля, м. Ораторъ, витія.
Ми́мика, -ки, ж. Мимика. Тульчинський тим часом говорить Катрусі мимикою про любощі.
Обавлятися, -ля́юся, -єшся, гл. = баритися, гаятися.
Примітний, -а, -е. Замѣтный. Ярочок, ледві примітний серед широкого степу.
Тямити, -млю, -миш, гл. 1) Смыслить, понимать. Вчилася, та й не тямить. Коли не періг, то й не пирожися; коли не тямиш, то й не берися. 2) Помнить. Тямитиме до нових віників.
Цв'ягнути, -гну, -неш, гл. = цвигнути. .
Частування, -ня, с. Потчиваніе, угощеніе. Яке частування, таке дякування.
