Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плюскота

Плюскота, -ти, ж. Плескъ. Вода... без розливу і без плюскоти вже точиться ледві, ще видная, та вже не чутна. МВ. (О. 1862. III. 98).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛЮСКОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛЮСКОТА"
Болючий, -а, -е. Болящій. Яку велику і болючу ношу у серці рану. К. Псал. 210.
Будниченя, -няти, с. Дитя работника на поташномъ заводѣ.
Гнидник, -ка, м. Вшивецъ. Ах ти гнидник! Лохв. у.
Корчистий, -а, -е. = корчастий. Корчисте жито. Подольск. г.
Осігди нар. = завсігди. Федьк.
Підіждати, -жду́, -деш, гл. Подождать.
Поначитувати, -тую, -єш, гл. Вычитать (во множествѣ).
Прочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. прочути, -чую, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать по слухамъ, услышать, провѣдать. Скажи мені, що по світу йдучи, прочував. О. 1861. XI. 44. Прочули про його недолю приятелі його. К. Іов. 6. Він про тебе вже прочув, що ти вернувся. Г. Барв. 178. 2) Чувствовать, почувствовать, предчувствовать. Прочуває непевну правду доразу. МВ. (О. 1862. І. 96). Затріпоталось серденько, лихо прочувало. Млак. 101. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло маємо. МВ. (О. 1862. І. 94).
Стегнище, -ща, с. ув. отъ стегно.
Уписуватися, -суюся, -єшся, сов. в. уписатися, -шуся, -шешся, гл. Вписываться, вписаться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЛЮСКОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.