Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бумага

Бумага, -ги, ж. 1) = папір. 2) Паспортъ; документъ. Іде до панії, щоб бумагу їй дала; а пані: Не хочу я, не дам тобі бумаги і їхати не пущу. МВ. У волость аж три бумазі прийшло: кажуть, якісь начальники їхатимуть. Лубен. у. Ум. бумажка, бумажечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 110.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУМАГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУМАГА"
Багти, бажу, -жиш, гл. = багати. Желех.
Допівзруйно́ваний Полуразрушенный.
Жартли́во нар. = жартівливо.
Жовкні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = жовкнути. Ой у саду на горбочку трава все жовкніє. Гол. І. 267.
Заваджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = і заважати.
Засла́ння, -ня, с. Ссылка. Желех.
Крашеняк, -ка, м. Окрашенный въ красную краску сердак. Шух. І. 126.
Наде́ржувати, -жую, -єш, гл. Держать, править (лошадью). Надержуй, Петре, голобельну вліво. О. 1861. V. 66.
Повиплутувати, -тую, -єш, гл. Выпутать (во множествѣ).
Штиркнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ штиркати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУМАГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.