булькотати
Булькотати, -кочу, -чеш, булькотіти, -кочу, -тиш, гл. 1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини. 2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить. 3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 110.
Том 1, ст. 110.