Випускати, -каю, -єш, сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл.
1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. Так не випустять, не почастувавши.
2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Стьонжку з сорочки червону випустить.
Дерну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ дерти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. 3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!...
Здо́біль нар. Въ изобиліи. І корсеток здобіль, і плахот, і спідниць... Всього в мене здобіль. Скриня як налита.
Кочало, -ла, с. 1) Кругъ. Оббігає череду три рази в кочало. 2) Кружокъ деревянный или иной, — входить въ составъ различныхъ предметовъ: у рюмки въ него упирается ножка, у кужівки оно делитъ верхнюю часть (кужівник) отъ держака, оно обхватываетъ било друлівника и пр. Ум. ко́чальце. Кружокъ, обхватывающій нижній конецъ веретена.
Крокіш, -кошу, м. Раст. Pulmonaria mollis. Cм. крокіс.
Обжинки, -ків, м. мн. Окончаніе жатвы и празднество по этому случаю. Ум. обжи́ночки. Ой чий же то челядин обжиночки нарядив?
Обплести, -ся. Cм. обплітати, -ся.
Повчити 2, -вчу, -вчи́ш, гл. Поучить; проучить. Та так тебе повчу, що й до віку не візьмешся за чарку.
Сподівання, -ня, с. = сподіванка.
Черчати, -чу, -чиш, гл.
1) = бряжчати. Ванц ( = ланц) черчит. Черчит пінязми.
2) Журчать. Вода черчит.
