Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бабівщи́на, -ни, ж. = Баби́зна. Волч. у.
Величати, -ча́ю, -єш, гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201. 2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Ном. № 1429. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Ном. № 2837. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи. Макс.
Водник, -ка, м. пт. приморская ласточка, Sterna hirundo. Вх. Лем. 400.
Гірничий, -а, -е. Горнопромышленный. Желех.
Задвигті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. Задрожать. Як ступив... на ті підмости, то вони аж задвигтіли й загули. Левиц. Пов. 330.
Маці́ненький, мацінький, маціпкий, маціцький, -а, -е. Крошечный. Желех. Вх. Лем. 434.
Наза́ді нар. Сзади; прежде. Коли б (той) розум наперед, що потім назаді знайдеться. Ном. № 5406.
Пірватися, -ву́ся, -вешся, гл. Броситься. Гей пірвався та пан Сава до своєї зброї. Гол. І. 19.
Улазливий, -а, -е. = улізливий. Желех.
Щеміти, -млю́, -миш, гл. Щемить. Зуби не боліли і не щеміли. Чуб. І. 125.