Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наколотити

Наколоти́ти Cм. наколочувати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 495.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКОЛОТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКОЛОТИТИ"
Бевзь, -зя, м. Олухъ, болванъ, простофиля. Який бо ти бевзь! Шевч.
Відусюди нар. = відусіль. Мнж. 60.
Залозя́ка, -ки, ж. Ув. отъ за́лоза.
Підскаржувати, -жую, -єш, гл. Доносить. Підскаржував на своє товариство. Ном. № 5509.
Пороспухати, -хаємо, -єте, гл. Распухнуть (во множествѣ).
Признатний, -а, -е. Выдающійся, замѣтный. Попова хата у селі признатна. Павлогр. у.
Пустований, -а, -е. Шаловливый. Ото пустований та мордований.
Роспаюшитися, -шуся, -шишся, гл. Сильно раздражиться, впасть въ сильное возбужденіе, раздраженіе. Вх. Лем. 462. Cм. роз'юшитися.
Точка, -ки, ж. зоол. Полёвка, Hypodaues. Вх. Лем. 374.
Удвох нар. Вдвоемъ. Хоч ох, та вдвох. Посл. Тому добре, хто вдвох. Ном. № 10755.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАКОЛОТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.