Вести, веду, -деш, гл.
1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона.
2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Як же він високо веде.
3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
4) — нитку. Выводить нитку.
5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела.
6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести.
7) — танок. Cм. танок.
Діль, -лі, ж. Пучекъ нитокъ (для сѣтей).
Зари́ти, -ся. Cм. зарива́ти, -ся.
Одід.. Cм. отъ віді... до Відідратися.
Охаб, -ба, м.
1) = охаба 2.
2) = охаба 3.
Панікадило, -ла, с. = паникадило.
Повисапувати, -пую, -єш, гл. Выполоть (во множествѣ). Гляди ж, добре повисапуй, не кидай бур'яну.
Попок, -пка, м.
1) Ум. отъ піп.
2) = жидок 2.
3) = попичка.
Провезти Cм. провозити.
Радо нар. Съ радостью, охотно. Та гарно, мая дитино, — одказує Мотря радо.
