Вивідувати, -дую, -єш, сов. в. вивідати, -даю, -єш, гл. Разузнавать, разузнать, вывѣдывать, вывѣдать. Стали ся в нього вивідувати: ой брате, брате, що там слихати? Также и кого вивідувати. Разспрашивать у кого. Сталися його вивідувати: «Що там доброго в Уграх слихати?» — ума. Стараться узнать образъ мыслей. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує.
Виживатися, -ваюся, -єшся, сов. в. вижитися, -живуся, -вешся, гл. Истрачивать, истратить все, израсходовать. Нема за що й соли купити, — так вижився.
Захолодка нарѣч. Пока прохладно.
Каптан, -на́, м. Кафтанъ. Іскинув чумак із себе каптан. Міщане в личаках і в синіх каптанах. Парубок... у синьому сукняному каптані. Ум. каптане́ць, каптано́к, -каптаночок, -каптанчик. На йому свитина неначе той німецький каптанець. Коли ж приходить ще один (гайдамака) у жидівському каптанку.
Людя́ка, -ки, ж. Ув. отъ людина. Человѣчина.
Папірний, -а, -е. = паперовий. Чарочко-повночко, як мені до тебе пристати? Чи папірними руками, чи сахарними устами.
Поросповзатися, -заємося, -єтеся, гл. Расползтись (о многихъ).
Посадовити, -влю́, -виш, гл. Посадить. Поклав хліб, ложки, старців посадовив.
Правилка, -ки, ж. Просѣка въ лѣсу.
Самоцвітний, -а, -е. Самоцвѣтный, драгоцѣнный; переносно: прекрасный по своимъ природнымъ качествамъ. Буйно проросла та самоцвітна мова.
