Ви́рити 1. Cм. ІІ. Вирива́ти.
Диль, -ля, м. Имѣетъ и множ. число (дилі́), но употребляется и какъ собират. Толстые брусья, изъ которыхъ складываютъ стѣны хаты, колодца и пр., пластины. Ой у полі криниченька дильом дильована.
Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Навко́пить нар. Рикошетомъ. Дай камінця, я кину навкопить.
Ослиця, -ці, ж. Ослица. (Плаче) ослиця за ослям.
Пастушка, -ки, ж.
1) Пастушка.
2) = пастирка. Cм. блисканка. Ум. пастушечка.
Пустиця, -ці, ж. = пустка.
Увивати, -ва́ю, -єш, сов. в. увити, -в'ю, -єш и увинути, -ну, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить, обвивать, обвить. Увила головку в рубок тонесенький. 2) Сплетать, сплесть, свивать, свить. Марусенько, Марусенько, чому вінка нема? Боліла моя головонька, то я-м го не ввила. Не можеш.... гнізда ввити. 3) Размахивать, махать, махнуть. Мечем ввиває, військо рубає. 4) Только сов. в. въ формѣ увинути. Успѣть. Я як увину на своє мнісце, то добре, а як же не ввину, то й під піччу переночую.
Шалахва, -ви, ж. Родъ дѣтской игры.
Шутка I, -ки, ж.
1) Шутка. Шутки, шутки, а хвіст на бік.
2) мн. пустяки. У вас, шутки бураки, а в нас їдять. Ум. шуточка.
