Бусько, -ка, м. 1) = бусель. 2) мн. буськи. Раст. Erodium cicutarum L.
Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Гонча́к, -ка́, м. 1) Пловучая мельница. 2) Родъ судна.
Зажирни́й, -а, -е. 1) = зажирливий. 2) О буравѣ: забирающій при сверленіи много дерева.
Згріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. згребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Сгребать, сгресть.
Пастівник, -ка́, м. = пастівень. Дивлюсь у пастівник, а він коня собі лагодить. Пустив коника до пастівника, а сам пішов у сад виноград. Ум. пастівничо́к.
Повічайка, -ки, ж. = повіка.
Роспікати, -ка́ю, -єш, сов. в. роспекти́, -печу, -чеш, гл.
1) Распекать, распечь, раскаливать, раскалить.
2) Раздражать, раздражать. У нас... дуже роспікають людей.... Там, чуєш, прикащик побив чоловіка.
Таганчик, -ка, м. Ум. отъ таган.
Хвилювати, -люю, -єш, гл.
1) Волноваться, бѣжать волнами. Хвилює річка. Трави у степу хвилюють на просторі.
2) О слезахъ: дрожать на глазахъ. Він подививсь мені в вічі і подививсь на дочку. А в дочки сльози хвилюють.
