Безперечно нар. Безспорно, несомнѣнно.
Вилупенець, -нця, м. Яйцо, — шуточное названіе, будто бы употребленное въ разговорѣ запорожцемъ.
Міше́чок, -чка, м. Ум. отъ мішо́к.
Плетінка, -ки, ж. 1) Вязаная шерстяная рукавица, которая вкладывается въ кожаную. 2) Свитая, сплетенная мѣдная проволока, употребляемая при украшеніи деревянныхъ издѣлій инкрустаціями и пр. 3) Родъ вышивки.
Половина, -ни, ж. Половина. Перебреду бистру річку й половину ставу. Половина літ минає, я щастя не маю. о-полови́ні. Въ половину. Як же тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи о-половині дерев. Ум. половинка, половиночка.
Полотенце, -ця, с. 1) Ум. отъ полотно. Полотенця на станок лянного. 2) Часть мере́жки. Cм. мережка 1. 3) Плавательная перепонка. 4) Клинокъ косы. Ум. полотенечко.
Притулятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. притулитися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Прижиматься, прижаться. Дитинка притулилась до матері. Также о душевномъ состояніи: Нема в мене родиноньки, — Ні до кого притулитися.
2) Находить, найти пріютъ, пріютиться. Сам зостався серед хати, не знав куди притулитись. Аж ось дав мені Бог притулитись до 'дної вдови убогої. Де сирота безрідний притулиться? Де захисток собі знайде?
3) Прислоняться, прислониться; приставать, пристать. Притулюся плечима й до груби. Так уже воно притуляється, як горбатий до стіни.
Пучка, -ки, ж. Ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи. 1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца ка рукѣ; иногда въ значеніи: палець. З пучок та з ручок житимемо. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Я собі один одним, як пучка. Давай знімати каблучку з пучки. На одній руці пучки, та неоднакові. 2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Ум. пучечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати.
Радиця, -ці, ж. Ум. отъ рада.
Теревенити, -ню, -ниш, гл. Разсказывать бредни, пустяки. А ще сміє теревенити моїм синам, що польська мова як не тепер, то швидко буде потрібна на Вкраїні.