Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

богун

Богун, -на, м. 1) Горизонтальная жердь, перекладина, на которой развѣшиваютъ сушить рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.) 2) Желудокъ, первый желудокъ жвачныхъ животныхъ, rumen. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 80.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОГУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОГУН"
Брунькати, -каю, -єш, гл. = бринькати 3. Шапувал давай брунькать. Мнж. 109.
Пічкурувати, -ру́ю, -єш, гл. Быть истопникомъ. Черк. у.
Пообволікати, -ка́ю, -єш, гл. Обволочить (во множествѣ).
Риля, -лі, ж. Испорченное, то-же, что ліра 2. Сим. 149.
Робацтво, -ва, с. соб. Черви. Забуде їх те лоня, що пестило, робацтво їх обійме під землею. К. Іов. 54.
Роспатякатися, -каюся, -єшся, гл. Разболтаться. Патя та патя, та й роспатякались, неначе цілий вік їм укупі на сьому місті жити. Кв. II. 41.
Служащий, -а, -е. Полученный за службу, за работу по найму. Не дай мені, Боже, служащего хліба: служащий хліб добрий, да тілько вимовний. Чуб. V. 1020.
Спалити, -лю, -лиш, гл. 1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. ЗОЮР. І. 120 Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале. Мет. 208. 2) Опалить (солнцемъ кожу). 3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало. Павлогр. у.
Спохова нар. Наклонно. Шух. І. 79. Cм. слухово.
Частиця, -ці, ж. Частица. Ум. части́чка. Він тоді взяв та одділив на Боже ім'я малу частичку. Чуб. І. 144.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОГУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.