Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лопуцьок

Лопу́цьок, -цька, м. Молодой мягкій стебель растенія, употребляемый въ нищу. Сим. 135. Хиба моя душа з лопуцька, — не хоче того, чого й людська. Ном. № 1588.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОПУЦЬОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОПУЦЬОК"
Бліяти, -лію, -єш, гл. = блеяти. Там геть за лісом череда десь бліє. Федьк. І. 18.
Вошопрудка, -ки, ж. Вшивица.
Га-ле! меж. Иди сюда! Вх. Лем. 402.
Джу́ронька, -ки, м. Ум. отъ джура.
Лейта́рь, -ря́, м. Рейтаръ. Скоро лейтарі до його прибували, листи подавали. АД. II. 123.
Непочатий, -а, -е. Неначатый, нетронутый. Непочатою водою мийте біле тіло. Мкр. Н.
Неприродний, -а, -е. Неестественный, ненатуральный.
Піддубень, -бня, м. Родъ грибовъ, Boletus calopus. Анн. 66.
Різавка, -ки, ж. = різачка 1. Вх. Лем. 461.
Упростяж нар. Цугомъ. О. 1861. IV. 157.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОПУЦЬОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.