Виношувати, -шую, -єш, сов. в. виносити, -шу, -сиш, гл.
1) Выносить, повыносить. Носить та й носить, та насилу виносила. Який батько, такий син, — виносили з діжки сир.
2) Пронашивать, проносить.
3) Изнашивать, износить.
Гребови́цький, -а, -е. Относящійся къ гребовиц'ѣ. Пісні гребовицькі.
Діря́вий, -а, -е. = Діра́вий. Пазуха була дірява.
Мо́крий, -а, -е. Мокрый. мо́крий дощу не боїться. Голому разбой не страшенъ. № накрив ко́крим рядном. Набросился на кого-либо неожиданно (словесно), огорошилъ кого словеснымъ нападеніемъ. робить — як мо́кре горить. Дѣлаетъ медленно и плохо. Ум. мокренький, мокре́сенький.
Належи́тість, -тости, ж. Долгъ, должное, причитающаяся сумма.
Понехати, -ха́ю, -єш, гл. Оставить безъ вниманія, бросить. Мене понехав ту самісіньку одну в пустці. А як мені буде гірко, я вас понехаю. Ой вже ж очі надивилися, та вже понехали.
Тверезісічкий, -а, -е. = тверезісінький.
Теленькання, -ня, с. Звукъ колокольчика, бубенчика; тиканье.
Узгрянишник, -ка, гл. = узгряничанин.
Хатник, -ка, м. Домосѣдъ.
