Видніти, -ніє, гл. безл. Свѣтать; проясняться.                        
                        
                                                
                          
	Господа́рити, -рю, -риш, гл. = Господарювати. Нема там нікого, сам як прийде, сам і господарить як хоче.  Козаченьки в Волощині господарити хотять. 
                        
                        
                                                
                          
	Збезче́стити, -че́щу, -стиш, гл. Обезчестить. Той Карній Заволока збезчестив мене. 
                        
                        
                                                
                          Ланча, -чі, ж. Копье, пика. Крівавую ланчу по хаті носили.                         
                        
                                                
                          
	Му́дрий, -а, -е.  1) Мудрый, умный. Чому чорт мудрий? — Бо старий.  Мудрий поляк по шкоді. 2) Мудреный, замысловатый. Невелика штучка, та мудра.  Нагиналась, виправлялась, взявшися у боки, голубцями личкувала де-где мудрі скоки.  3) Хорошій по своимъ качествамъ: красивый, вкусный и пр. Росчесав кудрі, росчесав мудрі, і сам до милої пішов.  Мудре дерево.  Мудрого борщу наварила.
                        
                        
                                                
                          
	Напі́р, -по́ру, м. Ступица колеса. 
                        
                        
                                                
                          Обава, -ви, ж. Замедленіе, медленность.                        
                        
                                                
                          Охматися, -маюся, -єшся, гл. Желать, стремиться. Іще й не охмається й заміж.  Я охмалася йти за його.                         
                        
                                                
                          Постріл, -лу, м. Выстрѣлъ.  За їдним пострілом сорок сім качок убив.  За їдним пострілом убив дві качки.                         
                        
                                                
                          Рев, -ву, м. Ревъ. Скот пустився з ревом.  Ввійшла к Юноні з ревом, стуком.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          