Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Вугроватий, -а, -е. Угреватый, имѣющій угри на лицѣ.
Генде, гендека нар. Вонъ тамъ.
Засну́ти Cм. засинати.
Млинськи́й, -а́, -е́ Мельничный.
Негадки нар. = нігадки.
Перемолотити Cм. перемолочувати.
Пізніхірочка, -ки, ж. Поздно родившійся (ребенокъ), поздно выведшійся (птенецъ). Чого це у вис, бабо, курча погане? — Е, це в мене пізніхірочка.
Повніненький, -а, -е. = повнісінький. Повніненький горщик молока.
Смушевий, -а, -е. Смушковый, смушечный. Смушева шапка.
