Вершій, -шія, м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг.
Ґу́ґолька, -ки, ж. Ум. отъ ґуґля.
Дооко́ла нар. Вокругъ. У сине море сонце ясне тоне і своє світло, ніби кров червоне, по всій країні доокола сіє.
Закови́знути и закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло.
Запасчи́на, -ни, ж. = запаска, плоховатая запаска. У мами ходила в старій запасчині. Так собі, в запасчині, в сорочечці і в очіпку: звісно, — дома.
Колосій, -сія, м. О Раст.: Колосистый. І овес самосій, і ячмінь колосій. Овес-колосій.
Лахмай, -мая, м. Оборвышъ. Піди, голяк, піди, лахмай, піди сполощися.
Облесність, -ности, ж. = облесливість.
Туркання, -ня, с.
1) Воркованіе горлицы, туркавки.
2) Толкованіе одного и того-же. Набридли і синові жінчинії туркання.
Храмий, -а, -е. = хромий. Сліпий не баче, а храмий не скаче.
